Над ним усі глузували: з Олімпійських ігор зник дивний вид спорту
Чоловіки з животиками пірнали у воду і виглядали, мов нерухома колода
Нині в Парижі тривають Олімпійські ігри, про історію яких ми неодноразово розповідали. Ми згадували про греків, які ніколи не плавали під час Ігор, бо вода ховала б торси спортсменів, а культ краси і тіла стародавньої Елади не міг цього допустити. Проте, мало хто знає, що колись Ігри водночас мали такі види змагань, які пізніше були виключені з Олімпіади. Ми розповімо про "вимерлий" олімпійський вид спорту, що називали "найнуднішим" за всі часи, пише BBC.
В Олімпійських іграх 1904 року можна було спостерігати наступні змагання: чоловіки з огрядними животиками м'яко пірнали у водоймище, вже за кілька секунд спливали на поверхню обличчям униз і м’яко дрейфували вперед, лишаючись нерухомими всім тілом. Вони нагадували колоду, що пливе зі швидкістю сплячої качки, коли її підганяє вітер та хвилі. Під час такого ривка на дистанцію будь-які подальші навантаження крім першочергового прискорення були суворо заборонені.
Змагання називалося "пірнанням на дистанцію" й колись було основним елементом будь-яких змагань з плавання – таким же традиційним, як 50 метрів вільним стилем або 100 метрів на спині. З часом цей тип змагань зник зі спортивних календарів по всьому світу. Зараз навіть професійні плавці нічого про це не знають.
Стрибки на дистанцію, як їх ще називають, суперечили звичайним умовностям легкої атлетики. Для цього не потрібні були надлюдська сила, витривалість, спритність, швидкість чи навіть творчі здібності – фактично, окрім початкового занурення, будь-яка форма напруги була суворо заборонена. Але головне, на думку багатьох сучасників, спостерігати за таким змаганням було вражаюче нудно. Тож змагання назвали "найдивнішим і найнуднішим олімпійським видом спорту всіх часів".
Ривок на дистанцію або дальпінг
Правила ривка на дистанцію (дальпінг - ще одна назва цього виду спорту) були такими ж особливими, як і для будь-якого виду спорту. Учасник розпочинав зі звичайного занурення стоячи, це було "пірнання", і воно робилося з висоти 46 см без трампліна. Коли учасники потрапляли у воду, їм доводилося тримати своє тіло абсолютно нерухомо – вони не могли поворухнути жодним м’язом або будь-яким чином рухатися.
Існувало два способи оцінки продуктивності: переможцем вважався або той, хто пройшов найбільшу відстань, перш ніж був змушений підняти обличчя, щоб дихати, або учасник, який досяг найбільшої відстані протягом однієї хвилини. Спортсмени були схожими на сплячих. Чемпіоном в цьому дивному спорті став огрядний чоловік Френк Перрінгтон, який встановив поточний світовий рекорд у 26,4 м. цікаво, що він працював сержантом поліції в Ліверпулі й не був професійним спортсменом. Дейв Паррінгтон, головний тренер з пірнання в Університеті Теннессі, є його онуком.
На відміну від багатьох інших видів спорту, наявність достатньої кількості жиру – і не надто багато м’язів – вважалося життєво важливим для успіху в стрибках на дистанцію у воду. Струнких атлетів списували з рахунків, і вони рідко досягали успіху. У 1916 році один із плавців-чемпіонів зайшов настільки далеко, що заявив, що, згідно з його аналізом, усі рекорди дистанційного стрибка належать "важким людям".
Жир має меншу щільність, ніж вода, і тому може надати спортсменам додаткову плавучість, тоді як м’язи та кістки більш щільні, що збільшує ризик потоплення людини. Дейв Перрінгтон пояснює, що худі м’язисті люди не обов’язково опиняться на дні басейну, хоча деякі бодібілдери мають цю проблему. Натомість, коли вони піднімаються на поверхню в другій половині свого занурення, їхні ноги можуть опускатися.
"Перш за все, це спорт гідродинаміки", - переконаний онук чемпіона.
Справа майстерності
Навіть у часи свого розквіту дистанційне занурення широко зневажали як подію, яка, очевидно, не потребує жодних навичок чи таланту. За роки до Першої світової війни атлетичні профспілки та керівництво коледжів у США закликали відмовитися від спорту, що стало чимось на зразок жарту. Але занурення на відстань було пов’язане не лише з жировою тканиною. Цей вид спорту здавався глядачам нудним, проте він ніколи не був простим.
По-перше, важливо правильно підібрати кут входу у воду. Якщо ви пірнете надто мілко, ви надто швидко спливете на поверхню - надто глибоко, і ви різко підскочите. Ваші п'яти мають ковзати поверхнею води, а не стирчати над нею. Таке обтічне положення дозволяло йому ковзати далі, оскільки тіло повинно залишатися абсолютно нерухомим. Ви мусити навчитися контролювати своє дихання. Багато людей видихають під час занурення, але насправді, коли ви входите у воду, у ваших легенях має бути повітря, щоб підтримувати подальшу плавучість всього тіла. Тобто ви мусите затримати повітря, пірнути під певним кутом і пливти вперед, не рухаючись. А ще бажано б не втопитися. Не такий вже й простий спорт, погодьтеся!
Олімпійська втрата
Проте, попри те, що глядачі посміювались над такими змаганнями, припинили їхнє проведення не тільки через це. Була й інша проблема. Багато змагань, у тому числі Олімпіада 1904 року, проводилися просто неба, де спортсмени стикалися з течіями, що відносили їх назад. Саме вони й схоронили цей, на нашу скромну думку, цікавий вид спорту.
Крім того, британський журналіст Арчібальд Сінклер таки стверджував, що на змаганнях з плавання цю діяльність часто забороняли, оскільки вона не викликала ажіотажу серед глядачів. Загалом, "для непосвячених змагання здаються абсолютною тратою часу", - писав він у книзі "Плавання", опублікованій у 1893 році.
А вже в 1908 році, всього через чотири роки після свого олімпійського дебюту, ривок на дистанцію назавжди виключили з програми. Сьогодні пірнання на дальню дистанцію майже повністю вимерло, якщо не рахувати випадкових відроджень на спортивних гала-концертах з плавання. Але чи повинен світ зітхнути з полегшенням, чи ми втрачаємо можливість повболівати, спостерігаючи за людьми, які пливуть дуже-дуже повільно. Схоже, що так!
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
Зараз читають на Інформаторі
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- На перемогу українців в Олімпійських іграх впливає звичайний овоч
- Олімпійську традицію Гітлера так і не скасували: Ігри проходять за заповітами нацистів
- На спинах спортсменів Олімпіади суцільні синці: ось вона ціна перемоги
- Не заморочуйтеся зі спортом: тільки один вид Олімпійських ігор краще за всіх спалює калорії
- Спортсменів на Олімпіаді розвели, як лохів: і це виявилися медики
- Яку найбільшу вагу може підняти людина: Олімпіаді присвячується
- Жодних золотих медалей: що вручали переможцям стародавніх Олімпійських ігор
- Які тварини переможуть людей на Олімпійських іграх
