Дослідження показують: те, що ви думаєте про їжу, впливає на гормони голоду не менше, ніж реальний склад продукту
Вчені все наполегливіше стверджують: для схуднення важлива не лише їжа на тарілці, а й те, що ви про неї думаєте. Психологічний настрій під час їжі здатний змінити гормональну реакцію організму - і саме це може бути прихованою причиною, чому дієти так часто не спрацьовують. Нові дані вказують на те, що надписи на упаковках продуктів відіграють у цьому процесі набагато більшу роль, ніж здавалося раніше.
Дослідники, як пише видання Бі-бі-сі, дійшли до несподіваного висновку: задоволення від їжі - це не примха, а фізіологічна необхідність. Очікування того, що ви їсте, безпосередньо формує відчуття ситості в мозку, а отже - впливає на метаболізм і апетит.
Центральним у цій темі стало дослідження психологині зі Стенфордського університету Алії Крам. Вона провела експеримент із молочними коктейлями: учасники пили один і той самий напій калорійністю 380 ккал. Одним казали, що він "дієтичний" і містить лише 140 ккал, а іншим - що він "ситний" і калорійний, аж 620 ккал. Після цього вимірювали рівень греліну - гормону голоду, який зростає, коли ми хочемо їсти, і падає, коли ми ситі.

Результати виявилися разючими. У тих, хто думав, що п'є висококалорійний коктейль, рівень греліну впав значно різкіше. Це означало, що організм сприйняв їжу як достатню і готовий був прискорити метаболізм. У тих, хто вважав напій "дієтичним", гормон майже не змінився - тіло залишалося у стані "я ще голодний". При цьому обидві групи пили абсолютно однаковий напій.
Як заявила Алія Крам, психологиня зі Стенфорду:
«Якщо ви вважаєте, що їсте достатньо, організм реагує так, ніби він уже наситився».
Це відкриття має важливе практичне значення. Гормон грелін впливає на обмін речовин: коли його рівень не падає після їжі, метаболізм уповільнюється. Тобто людина, яка їсть "дієтичне" і весь час думає про обмеження, може ненавмисно гальмувати власне схуднення. Крам пояснює:
«Якщо ви прагнете схуднути і скорочуєте споживання цукру, жирів та калорій, але при цьому перебуваєте в стані стриманості, це завадить вам схуднути настільки, наскільки ви могли б».

В окремому дослідженні учасникам давали протеїновий батончик з однаковим складом, але з різними підписами: одним - "смачний", іншим - "корисний". Третя група лише оцінювала зовнішній вигляд батончика, не їла його. Ті, хто з'їв батончик із написом "корисний", відчули себе менш ситими і більш голодними. Зрештою вони з'їли більше їжі загалом, ніж навіть ті, хто не їв батончика взагалі.
Це наочно демонструє: позначки про користь знижують очікування задоволення, а отже - і відчуття ситості. Коли здорові продукти позиціонували як смачні та приємні - а не як "правильне харчування" - люди їли їх охочіше. Задоволення від їжі виявляється фізіологічно корисним, а не лише емоційним бонусом.

Окремо науковці звертають увагу на роль ультраоброблених продуктів. Як пояснила Ешлі Гірхардт, професорка психології Мічиганського університету:
«Надмірно перероблені продукти — це ніби концерт хеві-металу. Вони створені для того, щоб заглушити все інше. І людям дуже важко налаштуватися на витончену класичну музику фруктів чи овочів».
Тобто такі продукти перевантажують систему відчуттів, і після них людині стає складніше помічати природні сигнали насичення. Це замкнене коло: ультраоброблена їжа дає відчуття провини, провина запускає обмежувальне мислення. А воно, своєю чергою, заважає організму нормально реагувати навіть на здорову їжу.
Крам також виявила схожий ефект у дослідженні про генетику. Людям говорили, що в них є гени, які допомагають швидше насититися. Навіть якщо це було неправдою, організм таких учасників виробляв більше гормону GLP-1, який регулює вагу. Переконання - навіть хибне - змінювало реальну фізіологію. Усі ці дані разом вказують на одне: схуднення - це не лише питання калорій і сили волі. Дозволити собі отримувати задоволення від їжі - це, як виявляється, не поступка, а стратегія.