У 2026 році купальська ніч припадає на 23-24 червня. Обряди зі стрибками, вінками, цілющими травами і легенда про папороть
Свято Івана Купала - одне з найколоритніших в українській культурі. Багато людей ще досі звикли зустрічати його 7 липня, хоча дата офіційно змінилася. У 2026 році українці відзначатимуть Івана Купала у ніч з 23 на 24 червня. Після того, як у 2023 році Україна перейшла на нове літочислення, свято святкується на 13 днів раніше. Свято збігається з Різдвом Іоанна Предтечі і вважається одним із найяскравіших народних свят літа. Після календарної реформи воно повернулося до астрономічно правильної дати - близько літнього сонцестояння.

Свято Купала є одним з найдавніших слов'янських свят. У дохристиянські часи воно, як і у багатьох інших народів, було прив'язане до літнього сонцестояння, яке зараз припадає на 20-21 червня. Свято поєднує християнські та давні слов'янські традиції. З приходом християнства язичницькі обряди не зникли - вони злилися з вшануванням Іоанна Хрестителя і дожили до наших днів.
Усе починається з великого багаття просто неба - біля річки, на луках або на узліссі. Вогонь на Івана Купала вважався живим і очищувальним. Через нього стрибали, щоб залишити позаду все лихе, позбутися тривог і зустріти новий етап з чистими думками. Особливо хвилюючим цей обряд був для закоханих: хлопець і дівчина бралися за руки та разом перестрибували полум'я. Якщо руки не роз'єднувалися, це вважалося добрим знаком - попереду на пару чекало міцне й щасливе життя. Селяни навіть проганяли через вогонь худобу, щоб вона давала більше молока і не хворіла.
Поки біля багаття лунали пісні та хороводи, дівчата плели вінки з польових квітів і духмяних трав. У кожну рослину вкладали особливий сенс: любисток символізував кохання, чебрець - здоров'я, полин захищав від злого ока, а звіробій приносив добробут. Коли сутеніло, у вінки вставляли свічки й пускали на воду. За тим, як вінок пливе, ворожили на майбутнє. Якщо він легко ковзав по воді, а свічка горіла рівно - це віщувало щасливе кохання та швидке весілля. Якщо ж кружляв на місці або тонув - вважалося, що доля ще готує випробування.

Особливої сили в купальську ніч набували трави, зібрані на світанку. Люди вірили, що саме після Купальської ночі рослини мають найбільшу цілющу енергію. Їх сушили, зберігали вдома як обереги, додавали до лікувальних настоїв і використовували для захисту оселі від негараздів. Якщо у родині хворіло дитя, у багатті спалювали його сорочку. Також була традиція пірнати у водоймища саме в день Івана Купала.
Одна з найвідоміших купальських легенд - про квітку папороті. За давнім повір'ям, лише раз на рік, саме в купальську ніч, вона нібито спалахує чарівним цвітом лише на кілька митей. Той, хто знайде її, здобуде щастя, багатство й здатність розуміти приховані таємниці світу. Насправді папороть не цвіте - але легенда живе досі і надихає на нічні пошуки в лісі.

Іван Купала сьогодні вже безумовно адаптований під сучасність, проте стрибки через багаття, ворожіння, плетіння вінків та народні гуляння залишаються популярними дійствами, особливо серед молоді. Щорічно масові заходи організовують у кількох стабільних локаціях. Найбільші традиційно відбуваються в Київській, Львівській, Полтавській і Вінницькій областях. Незважаючи на зміну дати, суть свята залишилася незмінною: це ніч, коли вогонь, вода і трави набувають особливої сили - принаймні у це приємно вірити.