Непунктуальність визнали хворобою і запропонували лікувати кількома способами

Звичайно, людям пунктуальним здається, що ті, хто дозволяє собі запізнюватися, відмінно себе при цьому відчувають і начхати хотіли на інших. Але це не так - часто вони нервують, засмучуються, проклинають себе і таке життя і.... знову спізнюються. Хтось при цьому добре справляється з робочим часом, але не може контролювати особистий, хтось навпаки, а хтось зовсім не в змозі керувати будь-яким часом.

І не мають значення ні встановлені соціумом межі запізнень: наприклад, у гості на 15 хвилин запізнитися ще можна, а от на ділову зустріч – взагалі ні. Ні погіршення чи ускладнення відносин із іншими людьми, які сприймають запізнення як неповагу чи хамство.

Але навіть у цієї “невиліковної хвороби” є свої причини та способи одужання, повідомляє The Guardian.

Від виховання до огиди

Психологи та експерти з тайм-менеджменту серед основних причин непунктуальності називають виховання. Звичайно, ніхто не вчить дітей виходити з дому за пів години до поїзда або не дивитись на годинник, збираючись на побачення. Просто багато хто виріс у сім'ях, де недбалий підхід до часу був нормою - і по-іншому вони не вміють. А хтось, навпаки, виховувався у щохвилини розписаних умовах та дисципліні. І щоб не збожеволіти від тривожності, яка природна в таких обставинах, повстав і став робити все навпаки.

По-друге, у всіх людей своє ставлення до часу. І тут має значення орієнтованість на майбутнє чи сьогодні. Ті, хто приймає рішення, ґрунтуючись на планах на майбутнє, як правило, не спізнюються. Ті, хто живе “тут і зараз”, не заглядаючи наперед, часто запізнюються, оскільки не концентруються на тому, що буде далі.

По-третє, заважає приходити вчасно нагромадження планів та спроба зробити безліч справ одночасно. Мимоволі щось йде на задній план, затримується або скасовується.

По-четверте, іноді людям просто не хочеться робити щось або зустрічатися з кимось. Не хочеться аж до огиди і тому навмисне затягування часу, начебто неприємна справа розсмокчеться само собою, якщо трішки потягнути час.

По-п'яте, на запізнення може впливати схожа на відразау причина - прокрастинація. Іншими словами, схильність до постійного відкладення навіть найтерміновіших і найважливіших справ. Коли нам щось не подобається в процесі, або ми заздалегідь незадоволені результатом, або боїмося, що це комусь не сподобається, у нас псується настрій. А це, своєю чергою, викликає ефект уникнення і, відповідно, запізнення.

Розберіться, навіщо ви поливаєте квіти, коли потрібно бути в дорозі

Жорстокі психологи вважають, що схильність до запізнень - не більше, ніж усталена звичка, яку можна перемогти. Але для цього потрібно "розібрати на молекули" всі свої дії, що призводять до вічного поспішання.

Для початку експерти радять розібрати завдання та розставити пріоритети - що термінове, що важливе, які у кожної справи терміни. Почнете сортувати - виявиться, що список легко скорочується, план збирається, при цьому з'являється ясність, коли робити і скільки часу на це потрібно.

Крім того, потрібно постаратися бути реалістом, щоб зрозуміти, скільки часу займе та чи інша справа. Найчастіше те, на що ми розраховуємо витратити пів години, забирає у нас півтори-дві години.

І, нарешті, необхідно визначити причину запізнень. Розібратися, чи не означає звичка повільно поливати квіти перед зустріччю спробою її уникнути.

Ще можна зробити "виміри" часу - скільки потрібно закладати на поїздки, на робочі завдання, на домашні справи. Тобто скласти якийсь щоденник часу, який може здивувати і змусити переглянути свої плани.

Можна залишати вікно для будь-якої справи - чи йдете ви за продуктами, їдете в кіно або на зустріч. І намагатися приходити не о 20:00, а о 19:50. Або закладати на похід у супермаркет не 60 хвилин, а 75.

Звісно, ​​можна оточити себе годинами, завести п'ять будильників, але будьте обережні і не заженіть себе в кут спробами бути пунктуальним.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливі новини. Підписатися на канал у Viber можна  тут.