Лікар Комаровський розповів про чотири фази адаптації, які доведеться пережити
В Міжнародній класифікації немає такого поняття, як синдром біженця. Проте велика кількість українців стикнулися з цим явищем після повномасштабного вторгення РФ до України, а отже воно не тільки цілком реальне, але й дуже актуальне. Популярний в Україні лікар Євген Комаровський розповів про симптоми цього стану та дав поради щодо того, як собі допомогти.
Це сукупність проявів психоемоційного стану, які спостерігаються в людини-релоканта, тобто того, хто вимушений був поїхати з рідного дому, залишивши звичне для себе середовище існування.
За словами лікаря Комаровського, часто біженці відчувають тривогу, депресію, перепади настрою, апатію. Такі люди мають обмежений горизонт планування (щоправда через війну це стосується геть усіх українців, власне, як і фактори постійних тривоги та стресу!)
Від травми еміграції - синдром біженця відрізняється тим, що в першому випадку до переїзду можна й варто підготуватись. Натомість у другому випадку людина дуже швидко приймає рішення про переїзд через пряму загрозу її життю. Як правило, вона не встигає вивчити мову та звичаї нової для себе країни, а часто й взагалі не розуміє, де саме матиме кінцеву точку зупинки. Основні емоційні труднощі починаються вже після переїзду.
"Більше того, в Україні зараз є люди, які у власній країні страждають на травму біженця. Травма біженця пов'язана з певними політичними, культурними, етнічними обмеженнями. І вона може виникнути в межах однієї країни", - пояснив лікар.
Відчуття втрати чогось важливого, нерозуміння правил нової дійсності постійні тривога та депресія можуть штовхнути людину до суїциду.
Фаза перша. "Медовий місяць". Людина рада, що втекла від війни чи небезпеки. Вона видихає й почувається в безпеці. Їй легко на душі.
Фаза друга. Наростає тривога від усвідомлення того, що ви потрапили в нове суспільство, де гра йде геть за іншими правилами. На цьому етапі тривога та відчуженість всередині вас наростають. В людини можуть траплятися напади гніву, вона може відмовлятись вивчати мову нової для себе країни. Людина може переживати щодо самореалізації та буцімто не надто відвертих намірів нового оточення.
Неприємні відчуття можуть виникати навіть від того, що хтось з місцевих намагається заговорити з вами чи просто дивиться на вас. Звідси, за словами лікаря Комаровського, навіть може випливати бажання ховатися та не виходити з дому, уникаючи будь-яких контактів з новим світом. Проте це тільки посилює відчуття безсилля, тому людина може намагатись повернутись додому (де на неї вже може чекати проживання тих самих фаз).
Фаза третя - звикання. Правила гри стають зрозумілими. Адаптація все ще триває, проте все вже сприймається набагато легше. Виникає бажання робити щось нове, заводити нові знайомства, причому не тільки з земляками, але й з місцевими.
Фаза четверта. Повна адаптація. Людина почувається фактично "своєю". На це може піти від 3 до 5 років.
"Й обов'язково плануйте. Наприклад, що перестанете бути біженцями й повернетесь в звичне для нас середовище життя!" - резюмував лікар Комаровський.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.