Справа не в голові: знайдено винуватця синдрому хронічної втоми

Зимова втома через нестачу світла та погоди, весняний занепад від авітамінозу - мабуть, тільки до літа людство здатне підбадьоритися та наповнитися силами. Але, на жаль, вийти з неприємного стану "і хотів би, але не можу" вийде не у всіх. Погана новина - в основі синдрому хронічної втоми, який, як вважалося, є чистою психосоматикою та “зростає” з голови, лежать біологічні зміни з ураженням різних систем, повідомляє ScienceAlert.

"Щось психологічне" виявилося системним захворюванням

Про ці невтішні висновки свідчать результати тривалого дослідження, яке вчені Національного інституту охорони здоров'я США проводили протягом останніх 8 років. Вони ретельно вивчили невелику групу із 17 осіб, у яких синдром хронічної втоми розвинувся після перенесеної інфекції. Учасників обстежили з усіх боків: сканування мозку, дослідження сну, тести на м'язову силу та когнітивні здібності, біопсія шкіри та м'язів, аналізи крові, мікробіома кишечника та спинномозкової рідини. Вони сиділи на строго контрольованій дієті, перебували в метаболічних камерах, де вимірюється споживання енергії та поживних речовин.

Після закінчення випробувань у всіх учасників дослідження виявились біологічні відмінності зі здоровими людьми із контрольної групи. Основними відмітними ознаками стали:

• Імунна система: маркери затяжної та надмірно стимульованої імунної відповіді, що виснажує Т-клітини.
• Кишківник: менш різноманітні кишкові бактерії.
• Дисфункція вегетативної нервової системи: частота серцевих скорочень у стані спокою була вищою.
• Порушення серцево-дихальної діяльності: під час тесту з фізичним навантаженням їхня пікова частота серцевих скорочень та аеробна здатність були нижчими, а після тренування у них знизилася реакція кортизолу.
• Зміна «уподобань зусиль»: у тесті на натискання кнопок для отримання грошової винагороди вони вибирали менш складні завдання, намагаючись обмежити навантаження та пов'язане з нею почуття дискомфорту.
• Відмінності результатів тестів на хват: були проблеми зі збереженням сили під час повторюваних випробувань на хват. Це збігалося зі зниженням активності в правому скронево-тім'яному з'єднанні мозку, що, на думку дослідників, може пояснити невідповідність між тим, що людина хоче зробити і тим, що дозволяє їй тіло.

Сьогодні – втома, а завтра – інвалідність

Таким чином, синдром хронічної втоми вчені пояснюють дисфункціями тих областей мозку, які керують моторною корою. Вона ж, своєю чергою, відповідає за команди тілу рухатися. І виходить, що причина втоми - не відсутність мотивації, не особливості психіки і навіть не фізичне виснаження. А в розриві між тим, що, на думку людини, вона може досягти, і тим, що робить її тіло. Зрозумілий і знайомий тим, хто переніс тривалий ковид, приклад: ти збираєшся просто почистити зуби, але змушений двічі перериватися, сідати та відпочивати, бо тіло проти цього навантаження.

Саме слово "втома" ми сприймаємо як явище тимчасове, те, що минає після відпочинку. У разі синдрому хронічної втоми, що виникає внаслідок вірусної або бактеріальної інфекції, йдеться про хворобу, яка тягне за собою цілий каскад фізіологічних змін. Вони зачіпають мозок, змінюють вегетативну нервову систему та знижують серцево-легеневу потужність. Згодом це може призвести до суттєвого погіршення фізичної форми і навіть функціональної інвалідності.

Вчені називають ці результати серйозним проривом, адже ще 10 років тому медична спільнота сумнівалася у існуванні і, тим більше, серйозності цієї хвороби. Тепер, під кінець пандемії COVID-19, близько половини людей із тривалим ковідом страждають від цього синдрому, а це мільйони. І ігнорувати його симптоми або вважати, що це все "з голови", вже точно не вийде.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.