Незрозумілі і навіть моторошні трансформації можуть пояснюватись гіпотезою системної пам'яті
Кіношні історії, пов'язані з трансплантацією органів, особливо серця, коли герой стає іншою людиною після пересадки - не просто фантазії сценаристів. Після першої трансплантації серця 1967 року пацієнти неодноразово повідомляли про дивні зміни власної особистості. Ще наприкінці 90-х австрійські вчені провели інтерв'ю із 47 людьми, які отримали нове серце. Тоді лише 6% повідомили про явну зміну особистості, але згодом подібні історії почали з'являтися дедалі частіше. І це змусило говорити про те, що трансплантація серця - це не просто заміна непрацюючого органу, і, можливо, щось є в уявленні про серце як центр, у якому формується особистість і містяться почуття.
І як би неймовірно це не виглядало, нове дослідження Університету Колорадо припускає, що зміни, викликані трансплантацією, стосуються не тільки серця, повідомляє Science Alert.
Хоча більшість історій, розказаних пацієнтами, пов'язані саме із серцем. А зміни після трансплантації чого тільки не стосуються - від переваг у сексі та музиці до нових “спогадів”.
Наприклад, 9-річний хлопчик, який став смертельно боятися води, отримавши серце від маленької дівчинки, яка потонула в басейні.
У дослідженні вчених Університету Колорадо, які припустили, що не тільки пересадка серця викликає зміни в особистості, брали участь 23 реципієнти серця та 24 реципієнти інших органів. Загалом обох групах близько 90% повідомили про зміни, пов'язані з емоціями, темпераментом, ідентичністю, релігійними переконаннями, спогадами, їжею.
Незважаючи на невелику кількість учасників, вчені вважають, що, можливо, наше відчуття себе міститься не в одному чи двох органах, а у кожній клітині. І це перше дослідження, що доводить, що зміна особистості може відбутися після трансплантації будь-якого органу.
І якщо “серцеві” зміни пояснювалися тим, що у серці є свій “маленький мозок”, вплив інших трансплантованих органів пояснює гіпотеза системної пам'яті. Вона передбачає, що пам'ять мають усі живі клітини і спогади зберігаються по всьому тілу - тому реципієнт може відчути історію донора через свою тканину.
При трансплантації нервові зв'язки в органі, що пересаджують, розірвані, але нерви можуть функціонувати. До того ж, через рік після операції й нервові зв'язки можуть частково відновитись. Клітини донорів виявляли у реципієнтів протягом двох років після трансплантації, і що відбувається з їхньою ДНК - ніхто не знає. Вчені припускають, що ДНК може викликати запалення, а коли воно стає хронічним, це може змінювати риси особистості.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал щоб не пропустити важливі новини Підписатися на канал у Viber можна тут.