Якщо людина вже мертва - то хіба злочин - з'їсти її: за і проти канібалізму

Напевно, всі свого часу бачили культовий трилер про канібала Ганнібала Лектера з геніальним Ентоні Гопкінсом у головній ролі, де жахаючий психопат викрадає й убиває жінок та їсть органи власних жертв. Фільм викликає не тільки почуття страху, але й відразу, саме про неї й поговоримо.

Люди не їдять людей, тому подібні факти сприймаються носіями здорової психіки як щось огидно страхітливе, безмежно збочене й брудне. По-перше, варто сказати, що генетично так вже склалося - ссавці, до класу яких відносяться й примати (мавпи та люди) дійсно не їдять собіподібних, ні живих, ні померлих. По-друге, люди мають серйозні запобіжники щодо такої поведінки у вигляді філософських та релігійних переконань, котрі формують відповідні заборони. 

Довідка. Caníbal - внутрішньовидове хижацтво, поїдання тваринами собі подібних, поїдання представників власного виду.

Здавна тіло людини вважалося містилищем її душі, а отже було священним. Стародавні єгиптяни створювали наповнені золотом та іншими коштовностями гробниці, аби вшанувати тіла власних кастових померлих. Тіла скромніших померлих вшановували простіше, втім також ховали відповідно до традицій. Стародавні єгиптяни створили ряд похоронних звичаїв, які, на їхню думку, були необхідні для забезпечення безсмертя в загробному житті. 

Язичницькі обряди вікінгів чи, скажімо, вірування будистів також не передбачають наруги над тілами померлих чи, тим більше, знекровлення живих. Відомо, що представники племен Майя приносили в жертву немовлят, проте вони не їли їхні рештки. Традиції поховань існують здавна в католиків та християн. Проте все ж існують народи й країни, де поїдання чужого трупа - вважажється нормою, пише BigThink. 

Хто за канібалізм

Для більшості людей ідея поїдання іншої людини викликає неприємні відчуття. І дійсно, вірогідно, що інформація про канібалізм закладена у нас в ДНК, і ми вважаємо його огидним. Проте, все ж деякі культури їдять людське м'ясо. І це не психічні аномалії, а масштабні, добре задокументовані випадки канібалізму. Чи вказує це, щонайменше, на те, що нашу "електропроводку" в мізках можна переробити, а наша відраза все ж таки є результатом соціальної еволюції, а не біології? Щоб відповісти на це питання, розглянемо статтю Джеремі Вишневського "Захист канібалізму" та есе Джайлза Фрейзера на цю ж тему. Їхні думки - різко розійшлися.

Вишневський вважав, що у забороні канібалізму немає нічого послідовного чи виправданого. Аргументи проти канібалізму зазвичай зосереджуються на шкоді, заподіяній людині, або на емоційних стражданнях, завданих її близьким. Але деколи померлий не мав близьких зв'язків і його смерть не завдала прямих страждань іншим. Крім того, якщо людина вже мертва - то хіба злочин - з'їсти її (редакція не розділяє таку позицію - прим. ред.).

Тут вступає в силу інше - Кантівське питання: чи поважає це людську автономію та гідність. Для Канта суть людської гідності полягає в автономії особистості - здатності робити раціональний вибір і накладати на себе моральний закон. Труп, позбавлений автономії та волі, вже не може вважатися людиною в цьому контексті. Отже, Вишневський стверджує, що споживання трупа не порушує кантівської етики, оскільки не зазіхає на автономію живої істоти.

Далі Вишневський стверджує, що канібалізм навіть іноді може бути похвальним. Як от, наприклад, у випадку, коли хтось раціонально дає згоду на те, щоб його тіло з'їли. У цьому випадку канібал виконує бажання померлого (знову-таки, висловлене не є позицією редакції чи автора матеріалу - прим. ред.). 

А хто проти 

Це богословське питання, а не етичне, вважав Фрейзер. Він стверджував, що канібалізм - це більше теологічна (богословська) проблема, ніж філософська, тому що ми ставимося до людських тіл - навіть після смерті - як до чогось священного. Вважається, що навіть мертві тіла несуть на собі певний відбиток життя, яке прожило тіло.

Фрейзер спершу підхоплює ідею про те, що канібалізм - це неправильно, тому що це неприродно. Існують справді вагомі біологічні причини, чому їсти людські тіла нерозумно: мертві тіла схильні до інфекції. Вони несуть бактерії, які можуть призвести до того, що канібали збожеволіють або помруть у жахливих муках. Отже, чи може інстинктивна відраза мозку до споживання людської плоті бути своєрідним захисним механізмом? Фрейзер вважає, що ні. Фрейзер стверджує, що відраза може виникнути з певної еволюційної потреби захиститися від інфекції, але причина, чому вона продовжує викликати в нас огиду, полягає в соціальних нормах і нашій турботі про священне.

Як стверджував Дюркгейм, усі людські суспільства схильні розмежовувати, що є священним, а що ні, і ці розмежування часто мають релігійний характер, наприклад, святість людського життя. Фрейзер стверджує, що причиною того, що ми вважаємо канібалізм огидним, є те, що наші соціальні норми тисячоліттями формувалися в релігійних цінностях - що тіло є священним. А те, що починається як біологічна реакція на загрозу нашому тілу, може бути ознакою духовної реакції на загрозу нашій душі.

Фрейзер стверджує - якщо ви вважаєте канібалізм огидним, ви повинні бути християнином. Логічно і обґрунтовано стверджувати, що релігійні вірування можна знайти в нашій культурній спадщині й нашому колективному несвідомому. Закони, інституції та соціальні табу, за якими ми живемо, передані нам більш релігійними поколіннями, ніж наше. 

У 2019 році історик Том Голланд написав книгу "Домініон", в якій простежив християнське коріння майже всіх західних цінностей і культур. Він стверджує, що гуманізм випливає з біблійних тверджень про те, що люди створені за образом і подобою Божою. Ми настільки звикли дивитися на світ через християнську призму, що навіть не усвідомлюємо цього. Є шанс, що табу на канібалізм займає своє місце в списку Голланда.

Отже, причина, чому ми вважаємо канібалізм неправильним, полягає ще й у тому, що колись ми всі були набагато більш релігійними.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.