Питання про доречність прохальної молитви лежить на перетині філософії й психології.
Бог - не торговий автомат, який видає за замовленням. Чи доречно просити Господа про будь-що в молитві. Щоб відповісти на це питання, розглянемо роботи Зигмунда Фрейда про релігію та богослова Фрідріха Хайлера про молитву. А також поговоримо про те, коли з'явилася благальна молитва, посилаючись на матеріал BigThink.
Загалом прохальна молитва - це ідея про те, що віруючі можуть просити у свого божества певні блага чи вигоди. Для більшості вірян релігія - це не про заступницькі блага. Вважається, що у всезнанні Бога набагато більше мудрості, ніж того, щоб роздавати умовні солодощі до Різдва.
У ситуації ж, коли між країнами точиться війна, матері по обидві сторони фронту моляться за своїх синів. Трапляється так, що вони звертаються до одного й того самого Бога. Вони просять про перемогу для їхніх дітей. Багатьох з них Богу доведеться розчарувати. Саме тому це питання стосується проблеми філософії релігії. Воно знаходиться на перетині філософії, історії та людської психології, зосереджуючись на меті релігії в житті людей.
На думку Фройда, найпершою мотивацією, що спонукала людей до створення релігії, був страх, найперше - перед силами природи. Так люди створили своїх богів. Вони кинули світло в темряву і раціоналізували ірраціональне. Дали природі особистість, з якою можна домовлятися. Блискавки все ще були жахливими, але за ними з'явилася причина. Поганий врожай все ще був смертельним, але тепер люди могли молитися божествам родючості.
Для Фройда благальна молитва лежить в основі релігійних принципів: людина може уявити, як через Бога бере контроль над природою. Фройд був психологом, але його думка має певну антропологічну та богословську вагу. Майже всі стародавні релігії охоплювали певний вид благальних молитов і жертвоприношень. Таким чином, для Фройда і багатьох ранніх релігій прохальна молитва є не стільки "егоїстичною", скільки структурною для всієї суті релігії в першу чергу.
У своїй книзі "Молитва" 1932 року богослов Хайлер проаналізував усі основні релігії та величезний масив даних, щоб виокремити сім різних типів молитви, одним з яких є прохальна. Він визнає, що серце будь-якої молитви - це прохання, але також стверджує, що це більш ранній і базовий приклад поклоніння. Хайлер називає його примітивним, тому що прохальна молитва найчастіше полягає в проханні про речі, що сприяють особистому щастю. Навіть коли моляться про речі естетичної чи соціальної цінності, в молитві можна знайти відтінок егоїстичного гедонізму.
Для Хайлера ознакою більш розвиненої релігії й більш досконалого учня є те, що молитва містить в собі смирення й поклоніння. Звичайно, книга Хайлера написана мовою його власного німецького протестантизму 1930-х років, але ідея про те, що смирення лежить в основі всіх релігій, є загальною. У всіх основних релігійних традиціях помітно присутнє смирення. Для Хайлера і багатьох богословів справжня молитва є безкорисливою. Це смиренність і втрата себе у чомусь більшому.
У певному сенсі, між аргументами Фрейда та Хайлера не так вже й багато протиріч. Насправді їх можна навіть розглядати як взаємодоповнюючі. Ми можемо стверджувати, що найперші мотиви, які спонукали людей звернутися до релігії, були породжені страхом, але це не є метою більшості сучасних релігій. Водночас навіть віруючий філософ Вільям Джеймс усвідомлював, що успіх віри залежить від того, наскільки вона допомагає нам у нашому житті.
Натомість прохальна молитва від імені когось іншого, як-от: "Я молюся, щоб мій батько одужав (чоловік повернувся з війни живим тощо)", безумовно, не є егоїстичною. Більшість же молитов не є прохальними. Вони є побожними, ритуальними, соціальними, медитативними й так далі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.