Розумний рецепт щастя: філософи світу розповіли, як жити та радіти – актуально досі

Може здатися, що філософія зосереджується на питаннях, далеких від повсякденного життя. Однак багато філософів зосереджувалися на практичних питаннях, таких як, наприклад, як жити щасливим життям. Щоправда, що саме означає - жити щасливим життям, у різних філософів може кардинально відрізнятися, йдеться в публікації BigThink.

Чжуан-цзи про те, як бути більш "спонтанним"

Чжуан-цзи - це й ім'я даоського філософа, й книга про даоську філософію. Книга була написана десь у період Воюючих держав у Китаї (476-221 рр до н.е.), і її вплив зробив Чжуан-цзи, її автора, другим за значенням даоським філософом після Лаоцзи. Чжуан-цзи закликає до більш гармонійного життя з Дао, що лежить в основі космічного порядку в даосизмі. Він також припускає, що шлях до радісного життя - бути більш спонтанним.

Для більшості з нас спонтанне - не надто відрізняється від "імпульсивного", але Чжуан-цзи використовує його не так. У даоській манері він розуміє це як примирення зі своєю протилежністю. Це щось на кшталт подолання ліні та інших морально-етичних перешкод всередині себе та набуття майстерності і звички до роботи.

Філософ наводить приклад м'ясника, який роками тренується, поки не зможе спонтанно різати м'ясо без роздумів. Він стає настільки вправним у своїй роботі, що йому навіть не потрібно більше гострити ніж. "Спонтанно" тут не означає "імпульсивно", а скоріше ніби автоматично чи інстинктивно. Мислитель заохочує нас тренувати себе доти, доки нам більше не доведеться думати про свої дії і ми інтуїтивно знатимемо, як діяти.

Філософ стверджує, що цю тенденцію - яку багато хто з нас впізнає у своїх захопленнях - можна застосувати до кожного аспекту нашого життя, незалежно від того, наскільки він буденний. Таким чином, ми зможемо зрозуміти Дао в нашому житті і відчути радість у дрібницях. Він також радить нам навчитися дивитися на світ з різних точок зору і уникати егоцентризму. Гарні поради, адже життя вимагає відкритості та вмінь. 

Антисфен про доброчесне життя

Учень Сократа, Антисфен став засновником філософської школи кініків. Відштовхуючись від Сократового уявлення про те, що доброчесність є ключем до щастя, Антисфен стверджував, що доброчесності цілком достатньо для радості. Він також стверджував, що задоволення часто є поганою річчю, що виховує залежність. Він стверджував, що віддає перевагу божевіллю, а не насолоді, і вчив про переваги простого життя.

Він стверджував, що чеснотам можна навчитися, тому мудрець повинен негайно почати їх вивчати. При цьому він цінував вчинки більше, ніж слова, і вважав, що невдачі й погана репутація можуть бути корисними для уникнення задоволення. При цьому він також заохочував до шлюбу й дітонародження як до добре прожитого життя.

Вірний своєму вченню, Антисфен обрав життя в бідності і, як стверджують, придумав складати плащ удвічі, щоб у ньому можна було спати. Він мав гострий розум та гумор. Його більш відомий учень, Діоген, ночував у славетній бочці-піфосі й наслідував до 11 ідей свого вчителя, при цьому виглядав досить щасливим. 

Епікур про вкрай поміркований гедонізм

Епікур був грецьким філософом, який жив близько 300 року до нашої ери. Він сформулював ідеї про все, від справедливості до фізики, але найвідоміші з них - про те, як жити добре. Епікур відстоював гедонізм - що хороше життя - це життя, яке характеризується прагненням до щастя. Однак це не той п'яний гедонізм, який асоціюється з греками.

Епікур стверджував, що мислячий гедоніст повинен зважувати життєздатність своїх прагнень. Маючи вибір між задоволенням бажання або його усуненням, Епікур пропонує спробувати останнє, коли це можливо. Він заохочує до поміркованості в усіх сферах життя і вчить задовольнятися меншим, а не шукати розкоші. Його бачення щастя, скоріше, можна назвати "спокоєм", а не "насолодою".

Філософ високо цінував дружбу, закликав до помірних харчових звичок, пропагував поміркованість в усьому, але стверджував, що не обов'язково жити, як жебрак. Епікурейці ж, що наслідували його вчення, як правило, жили разом у громадах, до яких вони часто дозволяли приєднуватися жінкам і рабам (рідкість у стародавньому світі). 

Епікур, схоже, шукав компанію, й жив в заснованій ним школі під назвою "Сад". Він вів помірковано аскетичний спосіб життя і залучав своїх учнів до громадської діяльності. Судячи з усього, він отримував від цього задоволення.

Джон Стюарт Мілль про "високе" й "низьке" щастя

Джон Стюарт Мілль - англійський філософ, економіст і член парламенту XIX століття, відомий своїми поглядами на лібералізм, фемінізм та етичну філософію. Він розвинув досить нову на той час філософію утилітаризму.

Довідка. Утилітаризм - напрям в етиці, згідно з яким моральна цінність поведінки чи вчинку визначається його корисністю.

Мілль розглядав задоволення як такі, що належать до "вищих" і "нижчих" категорій. Загалом, "вищі" задоволення - це розумові, моральні та естетичні, "нижчі" - більш чуттєві. Для тих, хто здатен насолоджуватися і тим, і іншим, вищі задоволення завжди є якісно кращим вибором. Простіше кажучи, краще почитати, ніж перехилити келих, так і щось нове дізнаєтесь, і похмілля не буде!

Філософ переконував, що ми повинні віддавати перевагу вищим насолодам над нижчими, намагаючись максимізувати загальне щастя, як у нашому житті, так і для світу в цілому. Це вимагає від нас розвивати здатність насолоджуватися вищими задоволеннями, активно обирати їх, і намагатися уникати заподіяння болю іншим. 

Зі свого боку, хоча Мілль не був противником "нижчих" задоволень, він, безумовно, обирав вищі. Він любив читати поезію й листувався з багатьма мислителями.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.