Чому розмови із самим собою нормальні та навіть корисні
Чути те, чого немає, і говорити у відсутності співрозмовника - зовсім не ознаки параної. Хоча, якщо сказати овочевим полкам супермаркета: "Де ці гарні помідори були вчора?" або перерахувати власному холодильнику все, що потрібно дістати з нього для борщу, реакція оточуючих передбачувано коливатиметься від співчуття до жаху. Ми поблажливі до людських розмов із собою лише до двох категорій - коли це маленькі діти чи старі люди. Але вся справа в тому, що балаканина, спрямована тільки на себе, починає з'являтися в середньому віці - тільки не всі визнаються в цьому, повідомляє The New York Times.
Люди говорять із собою у найрізноманітніших ситуаціях: у магазині, звіряючись зі списком покупок або розшукуючи потрібний товар, промовляючи повідомлення під час написання, починаючи робочий день та перевіряючи список завдань, під час підготовки до важливих зустрічей чи розмов, у виконанні творчих завдань. І це зовсім не означає, що вони самотні або асоціальні, що це ознака старості або божевілля. Просто на відміну від внутрішньої мови, коли ми говоримо із собою у власній голові, а не вголос, зовнішня мова вважається чимось ганебним і таким, що вимагає відсутності людей.
Насправді, зовнішня чи приватна мова властива всім людям, і пік її розвитку - це раннє дитинство, між 4 і 7 роками. У цей час приватна мова допомагає дитині підтримувати власну самостійність та самокерівництво, регулювати свідомість та поведінку, вирішувати якісь складні завдання. Потім, з розвитком внутрішньої мови у середньому дитячому віці, зовнішня мова “йде у підпілля”, щоб повернутися набагато пізніше, вже у середньому дорослому віці.
Психологи пояснюють це тим, що в цей період людей перестає турбувати соціальний тиск, і вже мало що заважає їй бути собою і, відповідно, розмовляти, як і з ким хочеться.
Крім того, це виявляється ще й корисною практикою, оскільки зовнішня мова допомагає впоратися із тривогою, і втішна фраза "Все буде добре", сказана самому собі, має більший ефект, ніж почута збоку.
Розмова із самим собою здатна підвищити мотивацію, що доведено у дослідженнях про вплив зовнішньої розмови на результат у професійних спортсменів. Вони виявили, що діалог із собою - самий ефективний метод задля забезпечення психологічної стабільності під час змагань.
З іншого боку, розмова вголос активує систему вербальної робочої пам'яті. Тому при розмові ми краще запам'ятовуємо список покупок або справ у робочому розкладі.
А ще зовнішня мова впливає на ефективність візуального пошуку. Як засвідчили дослідження, говоріння дуже полегшує пошук, і це легко перевірити в супермаркеті, коли тиняєшся між полицями і ніяк не можеш знайти якісь анчоуси.
Зрештою, зовнішня мова допомагає підняти настрій або відрепетирувати важливу чи неприємну розмову - вимовити її після “звучання” зазвичай набагато легше.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.