Я знав, якщо не покину госпіталь, мене відправлять назад на фронт: як непалець утік із російської армії

Точна кількість іноземних громадян, завербованих РФ як найманців, невідома, але це представники 21 країни світу. Серед провідних постачальників живого товару, пущеного на м'ясо, одна з найбідніших країн Азії Непал, жителі якого не можуть знайти роботу вдома. Але обдурені двічі - спочатку рекрутерами-контрабандистами, а потім “батьками-командирами” - найвідчайдушніші тікають з армії, забувши про зарплату в 2 тисячі доларів та обіцяне російське громадянство. Одну з таких дивовижних історій втечі розповів The New York Times.

Охорона військової бази обернулася передовою

Одіссея 24-річного непальського інженера Крішни Бахадура Шахі заслуговує стати фільмом, але такий вигляд вона має тільки зараз. А в січні, лежачи з пораненнями у ростовській лікарні, Шахі бачив лише один вихід зі свого російського працевлаштування – самогубство.

Хоча восени 2023 року після довгих та безплідних спроб знайти роботу вакансія охоронця на російській військовій базі за 2200 доларів на місяць здалася йому привабливою пропозицією. Заплативши 5600 доларів контрабандистам, які постачали непальців до Росії, в кінці жовтня він опинився на підмосковній базі в компанії декількох сотень непальських новобранців. 

А після двотижневої підготовки Шахі повідомили, що він вирушає на передові позиції під Донецьк – воювати. Переляканий інженер намагався протестувати, був готовий сісти до в'язниці, але кого цим здивуєш в армії, де воює величезна кількість зеків – колишніх, нинішніх та майбутніх? У “передовому загоні”, куди потрапив невдалий інженер, крім непальців та ув'язнених інших вояк не було. 

Воювати йому не сподобалося, і після загибелі трьох своїх друзів Шахі вирішив тікати. Його дружина знову зв'язалася з контрабандистами, яким все одно, куди доставляти співвітчизників – на війну чи назад, аби гроші платили. Ще 4 тисячі євро у розстрочку, і група втікачів потрапляє з Донецька до Маріуполя, щоб потім перебратися до Москви та відлетіти додому. 

І тут втрутився ростовський санітар

Цим історія могла й закінчитися, але в плані торговців стався збій, втікачі відмовилися сплачувати їм черговий внесок, а ті на помсту здали непальців поліції. Відчути на собі всі особливості життя у маріупольській в'язниці Шахі не встиг - дезертирів знайшла армія, і вони миттєво опинилися там, звідки тікали, на передовій. 

У першому ж бою, коли було наказано штурмувати укріплені українські позиції, горе-воїн отримав кілька поранень у руку та ногу. Спливаючи кров'ю, віддав телефон друзям з проханням повідомити сім'ю про його смерть, але й померти йому не дали – доставили до Ростова, зашили-підлатали.

Непальця це нітрохи не тішило, він впав у депресію і задумався про самогубство - іншого виходу демобілізуватися не було.

"Я знав, що якщо я не покину цей госпіталь, вони відправлять мене назад на фронт, і тоді не буде жодної можливості повернутися живим", - цитує Шахі The New York Times.

І тут стався самий кіношний поворот у цій історії : санітар госпіталю прислухався до благань непальця купити йому телефон, і він зміг зателефонувати дружині.

Третій грошовий транш, який сім'я заплатила контрабандистам за визволення свого “здобувача”, становив уже 8 тисяч євро. Але на війні, як на війні, гроші зайняли, Шахі вивезли з Ростова до Москви, з Домодєдово він вилетів до Арабських Еміратів, а потім додому.

Довірливі ми – ні про що не здогадувалися

Не всі історії непальських дезертирів так добре закінчуються, журналісти NYT поговорили з 11 щасливчиками, яким пощастило повернутись додому. Тепер усі розповідають, що не знали-не розуміли, куди їдуть, не здогадувалися, що доведеться воювати. Їм вторить посольство Непалу в Москві, яке допомагає солдатам-втікачам з документами для повернення додому: мовляв, обдурені всі лиходіями-торговцями і воювати ніхто не хотів. 

Виглядає це все як довірливість, що межує з ідіотизмом, або як пузир, у якому живе ціла нація, яка нічого не знає ні про війну в Україні, ні про країну, куди всі їдуть підзаробити. 

Хоча все вони знають, недарма ж із 2023 року, коли РФ пообіцяла іноземним бойовикам вигідні умови, до російської армії приєдналося  близько 15 тисяч непальців, з яких дві тисячі людей вже зникли безвісти.

Щоправда, офіційна статистика показує інші цифри: 200 воюючих та 32 загиблих, але чомусь протягом кількох місяців сім'ї зниклих безвісти проводили протестні акції та влаштовували голодування під російським посольством у Катманду.

На недавнє прохання уряду Непалу видворити з Росії всіх непальців, що воюють, виплатити компенсацію пораненим і відправити на батьківщину останки загиблих Росія передбачувано не відреагувала.

І потік довірливих непальських найманців найближчим часом навряд чи висохне - контрабандисти у цій країні знають свою справу. За словами засновниці групи «Кампанія із порятунку життів непальських громадян у російській армії» Криту Бхандарі, це величезна мережа посередників і работоргівців, агентів та спільників, що тягнеться від гірських сіл до урядових кабінетів та імміграційної служби.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.