У музеях світу перейменовують російські картини: це перемога Оксани Семеник

Знищуючи культуру, знищуєш націю – таким принципом керуються рашисти, стираючи з лиця землі українські музеї та вивозячи картини відомих художників. Поки неможливо підрахувати, яких збитків завдано колекціям живопису в Україні, зрозуміло лише, що вони є колосальними.

На жаль, не можна відновити знищене і не просто повернути вкрадене, але можна виправити брехню, якою обплутані світові музеї. Адже безліч великих полотен у їхніх колекціях мають російські назви, а українські художники представлені росіянами. Деколонізувати українське мистецтво, яке було присвоєно загарбниками задовго до повномасштабної війни, взялася мистецтвознавець Оксана Семеник, повідомляє The New York Times.

Привласнені художники та картини

Все почалося з англомовного акаунту в Twitter, який Оксана завела у 2022 році, щоб розповідати про життя та творчість українських художників - відомих, забутих та “привласнених” росією. Коли його стали читати сотні тисяч людей, про вкрадене українське мистецтво почали писати світові ЗМІ.

А Семеник вирішила боротися за повернення української ідентичності витворам мистецтва, розсилаючи сотні листів до музеїв світу, які зберігають у своїх колекціях картини українських художників. І закликаючи виправити неправильну інформацію у табличках з інформацією про автора чи його полотно.

Шлях цей виявився дуже непростим, хоча почався з успіху. Оксана досліджувала величезну колекцію радянського нонконформістського мистецтва у Художньому музеї Циммерлі у США, проаналізувавши місця народження та роботи художників, представлених у ній. Музей знайдені в інформації помилки виправив одразу і з радістю, але так реагували, на жаль, не всі.

Безліч неправильно маркованих українських творів мистецтва було виявлено у Бруклінському музеї, Метрополітен-музеї та Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку, Єврейському музеї на Манхеттені. Оксана писала туди листи, зверталася до музеїв у соцмережах, її підтримали інші українські активісти. В результаті перемоги є – і серйозні, але роботи з деколонізації українського мистецтва ще багато.

Якщо випало в імперії народитись

Процес йде непросто і через те, що багато музеїв намагаються відобразити національність художника, а не місце народження. Так, Метрополітен переглянув класифікацію трьох художників XIX століття, які називалися російськими - Айвазовського, Рєпіна та Куїнджі. Імена Рєпіна та Куїнджі були оновлені в українській транслітерації, а з Айвазовським вийшов скандал. Коли на сайті замість "росіянина" він був підписаний як "українець", знайшлися критики, які заявили, що митець був вірменином. Тому Айвазовський вказаний як вірменин, який народився в Російській імперії – нині Україна. І цієї імперії, без жодної згадки України, у музеях по всьому світу - просто безодня.

Музей Стеделейк у Нідерландах, де зберігається найбільша колекція спадщини Казимира Малевича, став підписувати художника як українця. І це велика перемога, оскільки у більшості музеїв світу він – росіянин, незважаючи на те, що народився у Києві за часів тієї ж імперії. Розширену інформацію про художника у Стеделійці подають як “народився в Україні від батьків польського походження”.

Написана на Харківщині росія?

Метрополітен-музей, який вказав Куїнджі, що народився в Маріуполі, українцем, в описі до його картини "Червоний захід сонця", зазначив, що річка Дніпро була однією з улюблених тем у його роботах. Крім того, на сайті музею зазначено, що Музей Куїнджі у Маріуполі було знищено у березні 2022 року внаслідок російського авіаудару.

При цьому на сайті Бруклінського музею, до якого Оксана Семеник зверталася з проханням виправити інформацію щодо Рєпіна, це зробили лише наполовину. Від ярлика, що ідентифікує його як російського, відмовилися, вказавши місце народження - Чугуєв, нині Україна (колишня Російська імперія). А ось назву пейзажу "Зимова сцена, Росія" не виправили. У цьому описі картини зазначено:

“Ілля Рєпін намалював цей зимовий пейзаж на синьому папері, що створює атмосферне тло, у своєму рідному місті Чугуєві (нині Чугуєв, на території сучасної України) 11 грудня 1876 року, згідно з написом на кирилиці, який видно на нижній частині акварелі”.

Що тоді робить у назві росія, зображена у Харківській області – питання.

Але натомість Рєпіна “визнали” українцем Національна галерея в Лондоні та амстердамський Стеделейк - і навряд чи це сталося б без величезних зусиль Оксани Семеник.

“Так звані російські танцюристи – це українські танцюристи”

Мабуть, найяскравіший успіх поки що пов'язаний з українськими танцівницями Едгара Дега. На серії пастельних композицій 1899 року зображено групу дівчат, що танцюють в українських костюмах, з жовто-блакитними стрічками у волоссі. Майже 125 років картина називалася “Російські танцівниці”, потім у 2022 році Національна галерея у Лондоні перейменувала її на “Українських танцівниць”. А 2023-го Метрополітен-музей у Нью-Йорку змінив назву на “Танцівниці в українських сукнях”.

“У 1899 році Дега створив серію композицій, присвячених танцівницям в українських народних костюмах, в яких він поєднав колір, лінію та форми, що переплітаються, створивши картини, схожі на гобелени. Сюжет відображає сплеск інтересу французів до мистецтва та культури України, яка на той час входила до складу Російської імперії, після політичного союзу Франції з цією імперією у 1894 році”, - зазначено на сайті музею.

Є наші танцівниці і в колекції музею Гетті в Лос-Анджелесі, але там їх поки що не перейменували, і вони залишаються росіянками. Все, на що спогодився музей після багаторазових звернень, це пояснення такого роду:

“Так звані російські танцюристи у цій пастелі – українські танцюристи, які виступали у Франції наприкінці ХІХ століття у складі колективів народного танцю. Дега, мабуть, бачив українських виконавців у Парижі, враховуючи великий інтерес Франції до такої культури після укладання Подвійного союзу між Францією та Росією у 1894 році.

На жаль, незважаючи на важливість та унікальність української культури, у Франції цих танцівників називали загалом «російськими танцівниками», оскільки на той час більша частина України все ще була частиною Російської імперії, а цар Олександр II проводив політику Русифікації всієї імперії. Сам Дега назвав цим ім'ям серію творів, і його назви залишилися, хоча він поважав українців за те, що вони зберегли свою культуру та традиції, незважаючи на багатовікові репресії”, - йдеться на сайті.

Деколонізація українського мистецтва виявилася трудомістким та повільним процесом, але від проклятих дужок із “приміткою” – колишня російська імперія – Україна обов'язково позбудеться, адже ми воюємо, зокрема, і за це.

Підписуйтесь на наш  Telegram-канал, щоб не пропустити важливі новини. Підписатися на канал у Viber можна  тут.