Вчитель фізкультури про підготовку юнаків до ЗСУ: Не можу навіть уявити, що хтось із них зможе бігати в броні

Для тих, хто не любив фізкультуру в школі з її нормативами, брусами, трикілометровим кросом, лазінням по канату, стрибками (о, жах спогадів!) через козла, сьогоднішні уроки здаються просто мрією. Коли замість безглуздого висіння на брусах можна займатися черлідингом, а віджимання замінити фрісбі - що, здається, може бути кращим? Загалом нічого, крім двох нюансів: по-перше, практично все виглядає трохи інакше, ніж в уяві Міністерства освіти. По-друге, в воюючій країні фізична підготовка молоді набуває зовсім іншого значення.

Про те, як справи з нею у нинішніх підлітків, Інформатор поговорив з учителем фізкультури вчитель із Дніпра Олександром Черненком (прізвище на його прохання змінено).

Крос можна пройти пішки

Тепер кожен учитель сам перед початком чверті формує програму, вибираючи із 68 модулів, тобто видів спорту. Це може бути баскетбол, волейбол, футбол, легка атлетика, бойовий гопак, бадмінтон – будь-що. Тепер немає такого, що всі стрибають, метають та бігають у першій чверті, а у третій грають у футбол чи баскетбол. Щоправда, свободу вибору сильно обмежують умови, що є у школі, тобто наявність спортивного інвентарю та оснащеність навчального закладу. Іншими словами, не можна вибрати плавання без басейну або хокей на траві, коли в тебе ні поля, ні ключок, ні екіпірування.

Тому було б перебільшенням говорити, що вибір модулів – це загальне рішення педагога та учнів, все-таки все впирається у існуючі умови.

“Звичайно, я в дітей питаю, чим би вони хотіли займатися у цій чверті, але змушений одразу і попереджати, що вибираємо, спираючись те що, що можемо, – розповів Олександр Черненко. - Тому догодити всім майже неможливо, і, наприклад, дівчатка, не маючи вибору, разом з хлопчиками займатимуться футболом. Але в нас зараз гендерна рівність, тож немає хлопчиків та дівчаток. Інша річ, наскільки дівчаткам подобається грати у футбол?”

У програму для кожної чверті включається щонайменше три модулі, на тиждень проходить три уроки фізкультури. І на одному уроці може бути відразу всі три модулі – наприклад, 10 хвилин баскетболу, 10 – волейболу, інше – легка атлетика

До кожного модуля існують методичні рекомендації та критерії оцінювання. І якщо ти прийшов на урок – це вже автоматично 5 балів, взяв до рук тенісну ракетку – заробив 2 бали, вдарив по м'ячу – ще 2 бали, зробив комплекс загальнорозвиваючих вправ – ще додаємо бали. Немає такого, як було раніше, коли пробіг крос, уклавшись у нормативний час – і одразу заробив 12 балів. 

Але слово “норматив” не залишило остаточно уроки фізкультури. Для кожного модуля існують орієнтовні навчальні нормативи.

“Ось, наприклад, як оцінюється модуль з баскетболу: на 12 балів потрібно зробити ведення м'яча, два кроки, кидок у кільце та 5 вдалих спроб із 10. Або 5 влучень із 10 кидків зі штрафної лінії - це теж 12 балів”, - пояснює фізрук.

До речі, кроси зараз взагалі скасовані, у 9-11 класах це 1 кілометр для дівчаток, півтора – для хлопчиків. І пройти їх можна пішки – бігти необов'язково, головне подолати дистанцію.

Майже всі підлітки мають серйозні деформації хребта

Взагалі урок виходить ігровий, і це європейська модель, яка передбачає, що дитина займається тим, чим хочеться. А вчитель лише спостерігає, пояснює, підказує, стежить. 

“Ідея гарна, але під неї потрібна матеріальна база, якої немає, – зазначає Олександр. - І якщо в класі 32 учні захочуть грати у бадмінтон, нічого не вийде, бо де взяти 32 ракетки? Тому кожен учитель крутиться, як може”.

Кожен урок складається з трьох частин: підготовча, основна та заключна частина. Підготовча включає розминку - на будь-якому модулі, це комплекс загальнорозвиваючих вправ, присідання, трохи бігу. У основний можлива і гра у футбол або баскетбол, і силові вправи – знайомі всім дорослим стрибки у довжину, віджимання, підтягування. Заключна частина - вправи на релаксацію,  але зазвичай її "з'їдає" основна частина, яка триває до дзвінка, оскільки 25 хвилин на той же футбол - це ні про що. 

За словами вчителя, з одного боку, різноманітність – це добре, діти не люблять монотонних занять, вони не мають обов'язків, уроки формуються так, щоб працювали всі групи м'язів. З іншого, це не дозволяє досягти результатів, тому що 10 хвилин на волейбол за один урок - це лише 4,5 години за всю довгу третю чверть. 

“Чому я можу навчити дітей за такий час? До того ж, то тривога, то світла немає, то один тиждень навчаємось офлайн, другий-онлайн. Два роки ковіда, третій рік війни та програма "про все і ні про що" призвели до сумних результатів. І річ не тільки у фізкультурі, я ж постійно вожу 10-11 класи на медкомісії у військкомат і бачу, яке лихо у всіх цих чемпіонів з комп'ютерних ігор з опорно-руховим апаратом. Сколіоз – це тепер як прищі, на це навіть уваги не звертають, бо деформації хребта дуже сильні та дуже різні. І якщо уявити, що нинішнім 17-річним колись доведеться йти в армію після вузів, в яких взагалі немає ніякої фізкультури, я не можу навіть уявити, що хтось зможе бігати в броні - вони і без неї не дуже бігають”.

Усі хочуть до спецгрупи і не ходити на фізру

Крім уроків фізкультури є ще варіативні модулі - те, що називається позашкільною освітою, тобто безкоштовні спортивні гуртки, куди діти ходять за бажанням і де не ставлять оцінок. На жаль, на них надії теж мало - приблизно стільки ж, скільки бажаючих туди ходити.

“Я веду баскетбольну секцію – півтори години після уроків, без обмежень за віком. Але із 700 учнів школи приходить 10 – ось і вся популярність спорту”, – каже вчитель.

Свою роль у цьому відіграє існуюча практика спецгруп, яка стала такою багатошаровою, що "придатних" до уроків дітей скоро буде менше, ніж непридатних. Це три медичні групи: перша-основна, друга – підготовча, третя – спеціальна. При цьому багато батьків, які ініціюють отримання таких захисних від фізкультури довідок, вважають, що вони взагалі звільняють від уроків, каже педагог. Але займатися потрібно, просто дотримуватись обмежень залежно від діагнозу.

“Батьки радіють, що не треба ходити на фізкультуру, змінку давати, стежити, щоб не загубив. І, якби можна було, здається, 90% звільнили б своїх дітей від неї. Тільки чомусь мало кого турбує, що дитина годинами скрючена сидить за комп'ютером чи гаджетом”, - констатує Олександр.

Окрім батьків є ще один нюанс – у початковій школі першочергове право викладати фізкультуру має класний керівник. Тобто, не професіонал, а вчитель початкових класів. Він може бути похилого віку, мати зайву вагу та хронічні хвороби та не мати фізичної можливості хоч щось показати дітям. Тому уроки фізкультури для малюків найчастіше просто не проводяться, і до 5 класу приходять діти, які нічого не вміють, а головне, не хочуть.

Тож, як каже Олександр Леонідович, зараз фізкультура у школах – це не фізичне виховання, а “фізичні розваги на різні групи м'язів”.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливі новини. Підписатися на канал у Viber можна  тут.