Уроки виживання: чим милися до винаходу мила
Найдавніші письмові згадки про милоподібні речовини датуються приблизно 2500 роком до нашої ери
Немає нічого краще (хіба що здоровий сон) за очищення від поту та бруду після довгого дня. Трохи мила та піни дуже допомагають підтримувати чистоту, але як люди милися до винаходу сучасного мила. В цьому розбирався Інформатор.
Протягом століть вода була основним засобом купання. Так було, наприклад, у цивілізації долини Інду – культурі, яка процвітала на території сучасного Пакистану, Індії та Афганістану з 2600 по 1900 рік до нашої ери. Але історики вважають, що до появи мила залишалося багато людей, які не надто приємно пахли, повідомляє LiveScience.
Хімія мила
Базове мило – це сіль жирної кислоти, тобто комбінація лугу – водорозчинної сполуки – та жиру. Як хімічна сполука, молекула мила має "голову", що любить воду, і "хвіст" вуглецевого ланцюга, що любить жир і масло, який оточує та піднімає молекули бруду. Ця основна формула була ключовою для досучасного мила в стародавніх цивілізаціях.
Історія мила
Та в основі перших миючих засобів лежали рослини, жовч тварин, пісок і деревна зола. Історикам важко відстежити давні форми мила через одну головну перешкоду – мило розкладається. Вони використовують хімічне датування та археологію, але для цього потрібно, щоб зразки збереглися з моменту їхнього першого виробництва до теперішнього часу.
Найдавніші письмові згадки про милоподібні речовини датуються приблизно 2500 роком до нашої ери. Глиняні таблички свідчать про те, що шумери використовували воду та карбонат натрію – порошкоподібну сіль, наприклад із попелу рослин – для очищення себе, а також пиво та гарячу воду для очищення ран.
Кілька сотень років потому Аккадська імперія в регіоні Месопотамії використовувала суміш рослин, таких як фінікова пальма, соснова шишка й чагарник тамарикс. Така суміш відповідає основним інгредієнтам сучасного мила: лугу – тамариск, маслу – фінікова пальма, абразиву – соснова шишка. Тільки уявіть, між сучасним і старовинним милом насправді немає такої великої різниці, кажуть вчені.
Ймовірно, люди створили мило ненавмисно. Очищення жирної сковороди рослинним попелом при сильному нагріванні призвело б до отримання мила, наприклад, як і кип’ятіння тваринного жиру з деревною золою. Історики простежили ці методи ще з Вавилону та стародавнього Єгипту. Натрон – різновид солі, глина та мильний камінь на основі тальку є іншими інгредієнтами, які були задокументовані в єгипетських останках, можливо, як частина процедур купання (або розкладання тіл).
Історики не зовсім впевнені, коли купання з милом стало звичним щоденним ритуалом, але в західному світі це сталося набагато пізніше – десь з початку 1800-х років. По-перше, недорогі жири стали більш доступними. Потім промислова революція перемістила виробництво мила з домашніх господарств на фабрики. А далі війни зробили більший акцент на стерилізації в лікарнях та охороні здоров’я. Усі ці фактори об’єдналися, щоб створити масовий ринок мила, яким почали користуватися такі компанії, як Procter & Gamble у США.
Інший підхід: маскування
Стародавні греки та римляни підходили до купання дещо інакше. Після ополіскування у воді вони милилися в запашній оливковій олії. Потім використовували вигнутий інструмент під назвою стригіл, щоб зішкребти залишки бруду. Але це, можливо, була не стільки техніка очищення, скільки маскування.
Часто олії містять рослинні екстракти, які мають аромат. Тож у ці періоди олії використовувалися як парфуми. Більшість цих мильних сумішей використовувалися для чищення тканин, а не людських тіл.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
