Учений отримав Нобелівку, здогадавшись, чому голих людей атакують фіранки
Що ж насправді відбувається у ванній.
Ви помічали, що шторка для душу завжди задувається всередину й атакує вас, коли ви миєтеся в душі. От ви розслаблено наспівуєте улюблені мелодії, коли раптом... вас атакують! Через тонкий шматок водонепроникної тканини. Ми всі колись бували там, бурчачи, намагаючись відірватися від шторки для душу, яка чомусь знову вирішила накинутися на нас. Вчені нарешті пояснили, чому це відбувається, та як в цій сутичці перемогти, пише IFLScience.
Однією з найпопулярніших відповідей, наприклад, є принцип Бернуллі – теорема з динаміки рідини, яка пов’язує швидкість рідини з її тиском і висотою. Ефект Бернуллі – це принцип, який пояснює, як крила літака створюють піднімну силу. В ньому сказано, що коли рідина прискорюється, тиск падає. По суті, ідея полягає в тому, що вода з душу пришвидшує повітря навколо нього, зменшуючи тиск на внутрішню частину завіси. Тим часом поза душовою кабіною такого ефекту не відбувається, тому вищий тиск штовхає штору всередину.
Але є одна досить велика проблема з цим поясненням: ефект Бернуллі заснований на балансі між силами тиску та прискоренням і не допускає наявності крапель. Та існує й інше популярне пояснення, і це "теорія плавучості". Вона каже, що гаряча вода з душу змушує повітря всередині штори нагріватися, таким чином зменшуючи його щільність. Знову ж таки, повітря поза душовою кабіною не змінюється. Саме тому зовнішнє, більш прохолодне й щільне повітря спрямовується всередину, штовхаючи шторку на вас. Проте і ця теорія - неідеальна. Адже те саме відбувається, й коли ви приймаєте холодний душ. Тож у чому тут таки заковика.
Відповідь знайшов професор машинобудування та промислової інженерії, який спеціалізувався на динаміці розпилення рідини. Його повсякденна робота включала технологію комп’ютерного моделювання, до якої майже ніхто у світі не мав доступу. У 2001 році вчений використав її, аби пояснити, що ж насправді відбувається в душі.
На відміну від попередніх пояснень ефекту душової завіси, програма дозволила включити тисячі дрібних нюансів реального життя – наприклад, зміну крапель душу, коли вони падають у повітрі та взаємодіють одна з одною, вплив крапель, що розбиваються під час падіння, і вплив опору на їхню швидкість і напрямок. Обчислення зайняли два тижні – адже це був 2001 рік, тоді комп’ютери були повільнішими. Після багатьох років дебатів проблема душової завіси нарешті знайшла відповідь – і за своє відкриття вчений отримав Нобелівську премію з фізики.
"По суті, виникає вихор. Це схоже на ураган повітря, який перевернувся на бік, і в центрі низький тиск, який тягне ближче до середини завіси. Але через те, як діє напруга в завісі, нижня частина рухається всередину", - пояснив він.
На щастя, ефект досить слабкий – тому, якщо вас справді турбує щоденна атака завіси для душу, для цього існує просте рішення.
"Сили, створюваної цим повітряним потоком достатньо лише для того, щоб затягнути всередину легку тонку штору. Це пояснює, чому люди з важкими пластиковими шторами зазвичай не мають цієї проблеми. Крім того, якщо у когось слабкий напір води або поганий розпилювач на душовій лійці, завіса також не буде всмоктуватися", - додав науковець.
Тому, щоб не мати проблем зі шторою та її всмоктуванням, купіть важчу шторку, вшийте грузики внизу чи кріпіть її магнітами, якщо ванна - металева.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
Зараз читають на Інформаторі
