Неправда про знищення Помпеї Везувієм: історик знайшов свідчення очевидців

В серпні 79 року нашої ери відбулося одне з найпотужніших вулканічних вивержень в історії людства - виверження Везувію на території тодішньої Римської імперії й сучасної Італії, що викинуло у повітря лаву, попіл і каміння на відстань до 32,1 кілометра. Це виверження тривало понад 18 годин. Вогонь поховав під собою стародавні міста Помпеї та Геркуланум. Після природної катастрофи деякі мешканці цих римських міст, яким все ж таки вдалося вижити, втекли й розпочали нове життя в інших місцях, пише LiveScience.

Мешканці знищених міст, яким не вдалося врятуватись, застигли в часі під шаром магми. Про це нам розповіли розкопки, які, до речі, почалися лише в 1740-х роках. Проте сьогодні ми зосередимось на історіях тих, хто зміг вціліти й відроджував власне життя на руїнах вкритого вулканічним попелом минулого. В епізодах серіалів "Доктор Хто" та "Локі" всі мешканці Помпей та Геркулануму гинуть. Проте в реальності це було не так. Саме про це розповідає документальний фільм "Помпеї: Нові розкопки". Виявляється, докази того, що люди могли врятуватися, були завжди.

Залишилися живими

Помпеї та Геркуланум були двома багатими містами на узбережжі Італії на південь від Неаполя. Помпеї були громадою з населенням близько 30 тисяч осіб, в якій процвітала промисловість і діяли активні політичні та фінансові мережі. Геркуланум з населенням близько 5 тисяч осіб мав активний рибальський флот і кілька мармурових майстерень. Обидві економіки підтримували вілли заможних римлян у навколишній сільській місцевості.

Людські останки, знайдені в кожному місті, становлять лише невелику частину населення, а багато предметів, що, як очікувалося, залишилися і збереглися в попелі, зникли. Візки та коні зникли зі стаєнь, кораблі зникли з доків, а сейфи виявились вичищеними від грошей та коштовностей. Все це свідчить про те, що багато - якщо не більшість - мешканців врятувалися.

Щоб довести це, один з істориків взяв римські імена, унікальні для Помпей чи Геркулануму - такі як Нумерій Попідій та Аулус Умбріцій - і шукав людей з цими іменами, які жили в навколишніх громадах після виверження. Він шукав й інші докази, такі як покращена інфраструктура в сусідніх громадах для розміщення мігрантів. 

Після восьми років пошуку в базах даних з десятками тисяч римських написів - від стін до надгробків - вчений знайшов свідчення про понад 200 людей, які вижили в 12 містах. Ці муніципалітети розташовані переважно в районі Помпей. Але вони, як правило, знаходилися на північ від Везувію, поза зоною найбільших руйнувань. Схоже, більшість тих, хто вижив, трималися якомога ближче до Помпей. Вони селилися разом з іншими вцілілими й при переселенні покладалися на зв'язки з рідних міст.

Заможні мігранти 

Деякі сім'ї, які врятувалися, продовжували процвітати у своїх нових громадах. Сім'я Кальтіліїв оселилася в Остії - тодішньому великому портовому місті на північ від Помпей, за 30 км від Риму. Там вони заснували храм єгипетського божества Серапіса. Серапіс, який носив на голові кошик із зерном, що символізував щедрість землі, був популярним саме у портових містах. У цих містах також будували грандіозні, дорогі гробниці. Члени родини Кальтіліїв одружилися з іншою родиною втікачів, Мунатіями. Разом вони створили велику заможну родину. 

Друге за величиною портове місто Римської Італії, Путеолі, сьогодні відоме як Поццуолі, також прийняло вцілілих з Помпеїв. Туди переселилася сім'я Аулуса Умбріція, який торгував популярним ферментованим рибним соусом. Відродивши сімейний бізнес, він та його дружина назвали свою першу дитину, народжену в новому місті, путеоланцем.

Життя в нових містах

Не всі, хто пережив виверження, були заможними або досягли успіху в нових громадах. Хтось був бідним, а хтось втратив сімейні статки під час самого виверження. Так, Фабія Секундіна з Помпей, названа на честь свого діда, заможного торговця вином, також опинилася в Путеолі. Там вона вийшла заміж за гладіатора, ретиарія Водолія, який помер у віці 25 років, залишивши її у важкому фінансовому становищі.

Три інші дуже бідні сім'ї з Помпей - сім'ї Авіанів, Атіліїв і Мазурі - вижили й оселилися в невеликій, біднішій громаді Нуцерія - сьогодні Ночера, - що знаходиться приблизно в 16,1 кілометра від Помпей. Згідно з сімейним надгробком, сім'я Мазурі взяла хлопчика на ім'я Авіній Феліціо як прийомного сина. Варто зазначити, що за 160 років існування Помпей не було жодних свідчень про прийомних дітей. Тож імовірно, що у Феліціо не було жодного члена сім'ї, який би вижив, що й спонукало земляків всиновити його.

Цей приклад ілюструє щедрість мігрантів, навіть збіднілих, по відношенню одне до одного. Вони також робили пожертви релігійним і громадським інституціям своїх нових домівок. Так, сім'я Вібідія жила в Геркуланумі. До того, як Везувій зруйнував місто, вони щедро жертвували на різні установи, як от новий храм богині любові, краси й родючості Венери. Одна жінка з родини, що пережила виверження, продовжила сімейну традицію. Вона пожертвувала новій громаді маленький вівтар.

Рим підтримав переселенців

Люди, що вижили, не були ізольовані в таборах і не були змушені жити в наметових містечках. Немає жодних доказів того, що вони стикалися з дискримінацією в нових громадах. Навпаки, все вказує на те, що громади вітали тих, хто вижив. Багато з них відкрили власний бізнес і обійняли посади в органах місцевого самоврядування. 

Поки вцілілі переселялися і будували життя у своїх нових громадах, уряд також відігравав певну роль. Римські імператори давали кошти на відновлення потерпілого від стихійного лиха регіону. Уряд же забезпечив нове населення та їхні громади ресурсами та інфраструктурою для відновлення життя.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.