Боснієць пише музику для України, бо сам дитина війни: Ця країна, де мене найкраще прийняли

У дев'ятирічному віці боснієць Мірза Раміч спостерігав з вікна свого будинку, як на вулиці з'явився танк, а небо закрилося ракетами. Як у його місто Мостар прийшла війна, яка вбила батька і зробила сім'ю біженцями. Тому у свої 40 років, будучи сольним музикантом, він виступає в Україні з безкоштовними концертами, не побоюючись загрози ракетних ударів. Просто тому, що хоче підтримати своїх українсткиї шанувальників, повідомляє The New York Times.

Дитячі спогади про війну - "тільки жах"

Знайомство Мірзи Раміча з Україною розпочалося задовго до війни, коли він прийняв пропозицію власника київського андераундного клубу Mezzanine Тараса Хімчака виступити у столиці. Після того концерту боснієць, який давно став американцем і жив у Бостоні, повертався в Україну знову і знову.

“Ця країна є одним із місць, де мене найкраще прийняли та найбільше підтримували мою музику”, - розповів музикант в інтерв'ю The New York Times.

І коли почалася повномасштабна війна, Раміч не зупинився.

«Я хотів приїхати, щоб показати свою підтримку у ці скрутні часи», - додав він.

Мірза краще, ніж хтось, розуміє, що переживають зараз українці, адже він і сама дитина війни. Вона почалася в Мостарі 1992-го, коли йому було 9 років, і сербські війська боролися з хорватськими та боснійськими за контроль над містом.

"Жах" - так одним словом Мірза описує свої дитячі спогади.

Коли бойові дії посилилися, його батько відправив дружину та сина у колоні біженців, а сам залишився наглядати за будинком. Через рік він був убитий мінометним снарядом, що розірвався. А для Раміча та його матері почалися довгі роки біженства та переїздів, що закінчилися у США.

Контакти із країною-агресором обірвані

У Бостоні він закінчив свою освіту та розпочав кар'єру музиканта, сформувавши електронну групу Arms and Sleepers разом зі своїм другом. Назва групи, що говорить, відображає точку зору Раміча на війну в Боснії. Він вигадав її, маючи на увазі багатьох, хто володів зброєю і мало що зробив, щоб зупинити війну. "Світ спав", - сказав він. І ще й тому він приїжджає до України зараз – допомогти тим, чим може.

«Мистецтво та культура під час війни – одна з найважливіших речей, які підтримують людей, бо вони дають їм почуття людської гідності. І вони мають на це право у скрутні часи», - сказав музикант.

На території Росії, де в нього було багато шанувальників і друзів, Раміч більше не виступає, вважаючи це неправильним. Розповідає, що дізнавшись про те, що його тамтешні промоутери залишили країну на знак протесту проти війни в Україні, він намагався уявити цю дилему у своєму власному контексті. Як він, боснійець, почував би себе по відношенню до серба, який був би проти війни? Відповіддю став повний обрив зв'язку із країною-агресором.

А музика залишається головним засобом подолання травмуючих життєвих подій, почуття відчуженості та неналежності до чогось.

"Для мене музика - це спосіб впоратися з цими важкими спогадами", - розповів він.

Ніде не відчуваючи себе своїм

Намагаючись зрозуміти геополітику, яка є тлом його життя, Раміч вивчав історію та політику в коледжі, міжнародні відносини у магістратурі. Він часто стикається з насильством та трагедією навколо себе — від роботи з молоддю із групи ризику у південній частині Чикаго до війни в Україні з 2014 року. Зізнається, що не зможе повернутися на батьківщину, яку він відвідав 2023-го. За його словами, більша частина міста досі у руїнах, у його будинку відлагоджено лише дах. А стоматологічне обладнання його батька лежить незайманим та покритим пилом, як у день його смерті.

І він ніде не почувається своїм.

«Я перебуваю десь посередині. Насправді я не почуваюся американцем, я не почуваюся боснійцем», - каже музикант.

Нині більшу частину життя він проводить у європейських країнах: під час пандемії писав музику в Латвії, 2022 року в Іспанії організовував допомогу Україні. Європа йому ближче, ніж Америка, зізнається Мірза.

Його електронна музика супроводжується кінематографічними відеороликами. В них документальні кадри поєднані з калейдоскопічними електронними візуальними ефектами - найчастіше із сильним політичним посланням.

А серед глядачів його нещодавнього концерту у «Мезоніні», клубі, розташованому на території старої текстильної фабрики у Києві, були не лише шанувальники та передплатники у Facebook. Багато хто прийшов подивитися на рідкісного американця, який захотів грати свою музику в Україні під час війни.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналіІнформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.