Націоналісти, антиіммігранти, неофашисти: як розібратися, хто є хто в сучасній політиці - путівник

Нині ультраправі партії підняли голову в Європі, зокрема у Франції, Німеччині, Нідерландах, Іспанії, Італії, Фінляндії, Австрії, Угорщині, Греції тощо. Щоб зрозуміти, чому це відбувається, варто розібратися в тому, що все це означає. Існує безліч термінів для опису широкого спектру ультраправих партій, але що всі вони значать - і чи завжди ми використовуємо вірні. Розбирався Інформатор. 

Довідка. Терміни "ультраправі", "крайні праві", "радикальні праві" використовується в політиці для позначення рухів, організацій і політичних партій, а також їхніх членів і виборців, які знаходяться в правому спектрі політичного поля. Мають крайню програму й радикальні методи дій. Люди з крайніми правими поглядами зазвичай прагнуть до виокремлення своєї нації серед інших. Вкрай праві політики зазвичай підтримують переконання про перевагу одних індивідів над іншими, що веде за собою повну відмову від концепції соціальної рівності як норми. 

Насправді назв набагато більше - від країни до країни ви можете почути наступні визначення політичних сил з подібними поглядами й суспільними орієнтирами:

• ультраправі,
• популісти,
• неофашисти,
• антиіммігранти,
• націоналісти,
• авторитарні,
• націонал-консервативні,
• радикальні праві,
• антиісламісти,
• євроскептики,
• кліматичні скептики тощо.

Що сповідують ультраправі 

На основі роботи  експерта з питань популізму та ультраправих Каса Мудде, радикальні праві партії визначаються як такі, що сповідують дві основні ідеології: нативізм (вважається найбільш значущою) та авторитаризм, йдеться в матеріалі The Guardian.

Нативізм - це віра в те, що держави повинні бути населені виключно членами так званої корінної групи народів, і що некорінні народи загрожують їй. Тобто, ультраправі за чистоту нації, а звідси й до нацизму, що є формою фашизму, недалеко. 

Це пояснює основну увагу до імміграції таких праворадикальних партій, як "Національне об'єднання" (RN) Марін Ле Пен у Франції, Партія свободи (PVV) в Нідерландах, Vox в Іспанії або "Фідес" в Угорщині.

Нативізм також є яскравою формою ексклюзивізму. Радикальні праві партії, як правило, також є ексклюзивістськими щодо інших груп, окрім некорінних мешканців, включаючи людей інших релігій (мусульман, наприклад) або гендерної та сексуальної орієнтації. Вони вивищують одних - над іншими. 

Авторитаризм - це віра в суворо впорядковане суспільство, в якому будь-які порушення суворо караються, звідси випливає другий ключовий фокус ультраправих: жорсткий підхід до правопорядку, як, наприклад, у німецькій AfD або австрійській FPÖ.

Крайні праві

Крайні праві партії поділяють ті ж дві основні ідеології, що й радикальні праві партії, але, на відміну від них, їхньою кінцевою метою є повалення існуючого демократичного ладу, і вони не заперечують проти насильства для досягнення своїх цілей.

Голландський "Форум за демократію" (FvD), що бере участь у виборах і пропагує теорії змови та створення так званого контрсуспільства, хоча й бере участь у виборах, зазвичай вважається крайньо правим, так само як і грецька неонацистська партія "Золотий світанок".

Радикальні праві 

На відміну від крайніх правих партій, радикальні праві партії, як правило, діють у межах демократичних рамок: вони не ведуть активної роботи з підриву демократичної системи і, як правило, не схвалюють застосування насильства.

Ультраправі

Багато політологів вживають термін "ультраправі" як загальний для позначення партій, що вважаються радикальними або крайніми правими. Це може бути пов'язано з тим, що існують сумніви, до якої категорії належить партія. Наприклад, через те, що деякі елементи всередині неї можуть бути більш екстремістськими, ніж інші, тому її меседжі непослідовні, або через те, що позиція партії змінюється. Партії, які є лише помірно ультраправими, або чиї позиції з часом пом'якшилися, можуть бути описані як пограничні ультраправі.

Ультраправі - термін, який широко використовується засобами масової інформації. Часто цей термін використовується для опису партій, які, можливо, пом'якшили свій тон або позицію під час виборчої кампанії або після того, як вони опинилися в уряді.

"Партії дійсно змінюються з часом; вони можуть стати більш або менш поміркованими. Але ми уникаємо зміни класифікації партій, коли вони перебувають в уряді. Партії повинні йти на компроміс, якщо вони в коаліції з більш поміркованими партнерами, вони повинні бути менш радикальними. Але коли вони виходять з коаліції, часто можна побачити, що їхня ідентичність не змінилася", - говорять політологи.

Популісти 

Популістські партії визначаються як такі, що підтримують ідеї про те, що суспільство в кінцевому рахунку розділене на дві однорідні та антагоністичні групи - так званий чистий народ проти корумпованої еліти.

Популістські партії також стверджують, що політика повинна бути вираженням волі народу. Все, що стоїть між "волею народу" і формуванням політики, їм не подобається і, перебуваючи при владі, вони можуть спробувати послабити вільну пресу й незалежну судову владу. При цьому більшість ультраправих партій, очевидно, теж є популістськими. 

Популізм, звичайно, не обмежується крайніми правими: багато лівих і крайніх лівих партій також вважаються популістськими.

Консерватори, євроскептики, кліматичні скептики

Більшою чи меншою мірою європейські ультраправі партії - окрім своєї основної орієнтації на націоналізм та інші ідеології виключення і, в більшості випадків, популістського підходу - можуть поділяти безліч інших ідеологічних позицій.

Багато з них різною мірою є євроскептиками, з переконаннями, що варіюються від відвертого неприйняття європейської політичної та економічної інтеграції й членства своєї країни в ЄС до умовної або кваліфікованої опозиції. Деякі з них, особливо в Центральній і Східній Європі - ультраконсервативні. Їхні представники просувають концепції обов'язку, патріотизму, традиційних цінностей, сім'ї та типових гендерних ролей.

Дедалі частіше вони стають кліматичними скептиками, або повністю відкидають переконання про зміну клімату, або чинять опір і прагнуть затримати зусилля, спрямовані на "зелений" перехід країн світу - перехід на альтернативну енергетику. Багато з них також неліберальні - прагнуть захопити судову владу і засоби масової інформації, узурпувати конституційні органи, атакувати громадянське суспільство.

Партії в ЄС, що відповідають цим критеріям

• Німеччина

За цими критеріями "Альтернативу для Німеччини", котра посіла друге місце, випередивши всіх трьох членів правлячої коаліції на виборах до Європарламенту в Німеччині, можна віднести до ультраправих, популістських - і з елементами екстремізму.

• Франція 

"Національне об'єднання" з лідеркою Марін Ле Пен, яке посіло перше місце у Франції з настільки нищівною перемогою, що змусило Еммануеля Макрона розпустити парламент, є ультраправим і популістським, націоналістичним - у соціально-економічній політиці.

• Італія 

Незважаючи на відносну поміркованість щодо співпраці з ЄС та національної економічної політики, партія "Брати Італії" Джорджіа Мелоні, коріння якої багато хто вважає неофашистським, кваліфікується як ультраправа, популістська і соціально консервативна.

• Фінляндія 

Фіни, які наразі обмежені перебуванням у коаліції, є ультраправими і популістськими.

• Швеція

Шведські демократи, які також мають ультраправе коріння, зараз є ультраправими і популістськими.

• Данія

Данська народна партія є ультраправою - хоча, можливо, більш поміркованою, ніж багато інших.

• Іспанія 

Vox в Іспанії є ультраправою і популістською, а також антифеміністською та економічно правою.

• Португалія

В Португалії також є ультраправа і популістська партія, з сильним акцентом на імміграції та ісламі.

• Австрія 

Австрійська FPÖ є ультраправою і популістською.

• Нідерланди

Так само як і PVV в Нідерландах  - з акцентом на ісламофобію.

• Угорщина

Партія Віктора Орбана в Угорщині також неліберальна і з сильними анти-ЛГБТКІ+ поглядами.

• Польша

Польська "Право і справедливість" - теж ультраправа.

Нарешті, низка провідних правоцентристських партій Європи, зокрема французькі "Республіканці", нідерландська VVD і британські консерватори, взяли на озброєння націоналістичні політичні платформи, насамперед щодо імміграції. Їх майже можна вважати ультраправими на межі. 

Дозволимо собі припустити, що їхня популярність у Європі пов'язана з орієнтованістю виборця на політиків, чиї гасла задовольняють соціальні прагнення та економічні бажання цих самих виборців. Тобто, політично обіцяють останнім різні блага та вигоди, а також ситуацію, за якої проблема іммігрантів з країн Близького Сходу, що накрила Європу в рамках Європейської міграційної кризи (основними країнами, звідки прибули майже половина всіх біженців, стали Сирія, Афганістан, Косово та Сербія), якимось чином буде вирішено.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.