Їх усіх відправили на страту: тепер зрозуміло, куди зникли носи древніх статуй

Вчених не полишає у спокої питання, чому ж так багато давньоримських і грецьких статуй не мають носа.

Вчені, Рим, Італія, Греція, культура, історія, статуї, музеї
Відрізання носа в стародавньому світі мало місце і в реальному житті, так карали за зраду.

Оце вам і розквіт культури! Вчені розповіли про жахливі катування й каліцтва в стародавньому світі, які відобразилися на статуях епохи римлян та греків. Волосся стає дибки (емпатам читати з обережністю). За даними однієї лондонської клініки косметичної хірургії, приблизно 9% людей мають римський ніс, а ще 3% - грецький. Ми не будемо розмірковувати, звідки взялася ця статистика, але скажемо так: якщо ви належите до цих 12%, будь ласка, віддайте ніс назад. Його справжній власник сумує за ним!

Щоб переконатися в цьому, подивіться на будь-яку римську чи грецьку статую. В неї, як правило, немає носа, зазначають автори публікації IFLScience. Але чому? Якщо ви коли-небудь замислювалися над цим, то, напевно, припускали, що переважна безносість цих стародавніх творів мистецтва є неминучим наслідком часу - що їх або стерла 2000-річні зміни погоди, або ж відламав якийсь безглуздий вандал чи вестгот. І в багатьох випадках це справді так.

"Статуї, які ми бачимо сьогодні в музеях, майже завжди побиті, понівечені та пошкоджені часом і впливом стихій", - написала у 2019 році авторка веб-сайту "Казки забутих часів" - Tales of Times Forgotten - Спенсер МакДеніел.

Частини скульптур, які стирчать назовні, такі як носи, руки, голови тощо, майже завжди відламуються першими, пояснила вона. Інші частини, які більш надійно прикріплені, такі як ноги і тулуб, як правило, мають більше шансів залишитися неушкодженими, переконана вчена.

Це має сенс. Носи, як відносно витончені виступи, що сидять майже на максимальній висоті над підлогою, при перекиданні статуй сильно і швидко вдаряються об землю. І ламаються. Та чи на цьому пояснення вичерпуються? А от і ні. 

Хто забрав усі носи

Перефразовуючи Оскара Уайльда: втрата одного носа може розцінюватися як нещастя - втрата двох виглядає як недбалість. Втратити кілька тисяч - і люди можуть почати думати, що хтось робить це навмисно. Саме це й сталося з багатьма зі стародавніх статуй, про які ми ведемо мову. Переважна більшість носів була навмисно відрізана, йдеться в статті від 2016 року - Effaced From History.

"Чорна базальтова голова племінника імператора Тиберія Германіка в Британському музеї демонструє відрубаний ніс, в той самий час, коли ранні християни вирізали хрест на лобі цього язичницького портрета", - зазначається у ній.

Схожа доля спіткала й статую Афродіти в Національному археологічному музеї Афін: ніс відсутній, а на лобі вибитий великий хрест. Очевидно, принаймні в цих випадках видалення носа було частиною ритуального скидання фальшивого ідола.

То чому ж саме ніс 

У ранніх цивілізаціях, наприклад, у єгиптян, відповіддю могла бути віра в те, що статуя уособлювала певну "сутність" або "душу" того, кого вона представляла - і тому сплюндрувати фігуру означало б буквально позбавити влади людину або божество, яке вона зображала. Таке вірування могло набувати дуже специфічних форм: зокрема, вважалося, що каліцтво носа "вбиває" дух ікони, оскільки теоретично позбавляє фігуру здатності дихати.

Але деякі з цих безносих римських і грецьких статуй походять зі значно пізніших часів. Тож, вірогідно, причина їхнього каліцтва не була настільки езотеричною.

Покарання за дорученням

Підказка може критися в давньоримській та грецькій системах правосуддя - і, зокрема, у видах покарань, які призначалися тим, кого вважали винними. Та стародавнє іконоборство - це одне, переконані історики. Але це безглузде знищення стародавніх портретів натякає на традиції реального каліцтва обличчя, які простежуються в усьому стародавньому світі. Це відбувалося від гомерівської Греції й Перської імперії, класичної та елліністичної Греції, республіканського та імператорського Риму аж до візантійського періоду.

Як в античному світі, так і пізніше у Візантійській імперії, каліцтво і видалення носа було досить поширеним покаранням, яке застосовувалося до будь-кого - від перелюбників до скинутих правителів. В Єгипті навіть існувало поселення під назвою Риноколоура ("Місто носів"), куди відправляли на заслання злочинців з відрізаними носами.

Окрім цих реальних прикладів, існує незліченна кількість міфів і легенд, в яких видалення носа розглядається як покарання або приниження. Ця практика навіть відіграє важливу роль в "Одіссеї", коли "одного з наречених Пенелопи (живого чи мертвого, незрозуміло) виводять за межі палацу і відрізають йому ніс і вуха, а потім геніталії, руки і ноги".
Таким чином, спотворити статую означало символічно покарати фігуру, яку вона представляла - і покарання аж ніяк не обмежувалося лише каліцтвом.

Римоянам і грекам жорстокості було - не займати!
Римлянам і грекам жорстокості не займати!

Навіщо було відрубувати голову статуї

Сьогодні ми маємо набагато більше безтілесних голів і безголових тіл, ніж цілих статуй. Це факт. Це стає зрозуміло в будь-якій галереї грецького та римського мистецтва. І хоча причини цього іноді невинні - падіння або давні торговці, які перетворювали один придатний для продажу артефакт на інший, - багато з них, як і втрачені носи, були цілеспрямовано видалені, щоб підірвати авторитет постаті, яку представляла статуя.

Й схоже, кожна культура в стародавньому світі робить це, додають вчені. Пошкодження голови розглядається як особливо ефективний спосіб обнулити владу, чи то правителя, чи то бога, чи навіть просто будь-якої людини. Отже, хоча багатьом статуям справді бракує носа або голови, рук чи геніталій - просто через руйнівний вплив часу, у багатьох випадках це свідчить про те, що того, кого колись зображала статуя, таки пережили його вороги.

"Покаравши" фігуру, ті, хто прийшов пізніше, створювали нову філософію часу. І якщо така концепція здається вам дивною, майте на увазі, що ми робимо це і сьогодні, повалюючи статуї лідерів минулого. Адже повалення чи пошкодження статуй - це розправа над символічною копією людини та всим тим, що вона уособлювала. Символічні лінчування, здається, все ще необхідні для переходу від однієї епохи до іншої.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Головна Актуально Informator.ua Україна на часі Youtube