Королева афіш зізналася, як намалювала свої найкращі постери до фільмів
Робота добре виконана, коли глядач зацікавлений, і постер потрапляє на стіну гуртожитку, зізналася дизайнерка.
Постери дизайнерки Дон Бейлі до культових фільмів виставили в якості музейних експонатів в Poster House на Мангеттені у Нью-Йорку. Авторка свого часу створила постери до ряду картин, серед яких "Трагедія Макбета" 2021 року, "Шоу Трумена" 1998 року, "Зразковий самець" 2001 року, "Мовчання ягнят" 1991 року, "Індіана Джонс і останній хрестовий похід" 1989 року, йдеться в публікації NYTimes.
Кар'єра в Голлівуді
Кар'єра Бейлі як дизайнерки та креативної директорки кіноплакатів охоплює понад чотири десятиліття. Народившись у 1964 році, жінка прийшла в рекламу у 1980-х роках, коли в індустрії домінували чоловіки, а плакати здебільшого робили вручну, а не на комп'ютері.
Після роботи в агентствах Seiniger Advertising та Dazu, у 1992 році вона стала співзасновницею BLT, агентства, яке створило пам'ятні постери до "Барбі" та мюзиклу про Бродвей.
Про культовий постер до "Мовчання ягнят"
Колеги називають Дон Бейлі "генієм дизайну" зі стилем, що визначається "невимушеною простотою". Візьміть хоча б постер до фільму "Мовчання ягнят".
"Це візуальна тривога, яку ви відчуваєте, коли дивитеся на нього, і саме це робить його незабутнім. Іншими словами, на плакаті говорилося: це нетиповий фільм жахів", - говорять про нього критики.
Авторка постера розповіла, як вона придумала образ жінки з комахою (метеликом) замість губ. Дизайнерка пояснила, що їй спало на думку проілюструвати "Мовчання" так, ніби головна героїня фільму почувається ягням - тобто жертвою канібала Ганнібала Лектера, - коли її щось дуже, аж до німоти, лякає.
"Я думаю, що плакат показує вразливість, дивність і моторошність", - пояснила його авторка.
Як створюють кіноафіші, які ми любимо
Для постера до фільму "Брудні танці" авторка постерів обрала момент ніжних обіймів між Дженніфер Грей та Патріком Суейзі. Дивлячись на подібні плакати, багато хто думає, що знімок фільму надається режисером або студією, а шрифт просто додається. Натомість насправді все набагато складніше. Щонайменше дизайнери створюють десятки ескізів та логотипів, а актори деколи навіть окремо позують для постерів.
Деякі проекти починаються з читання сценарію на стадії препродакшну, деякі - з читання книги або перегляду фільму. У 80-х все здебільшого робилося вручну. Фотошоп не існував для широких мас до 90-х років. Будь-який елемент на плакаті потрібно було розміщувати вручну. Це було дуже трудомістко.
Кінопостери творять модні тренди
У цифрову еру стало простіше, адже тепер можливо створювати сотні комп'ютерних зображень, причому одночасно і без особливих зусиль. Сьогодні для одного фільму можна створити тисячі зображень, спробувавши будь-що й візуалізувавши будь-які найсміливіші ідеї. Тож раніше доводилося бути креативнішими, щоб одразу вгадати потрібну тенденцію, зізналася авторка культових кіноафіш.
За її словами, саме так виникали тренди, скажімо, на модні кольори, після того, як режисер чи менеджер, що просував стрічку, обирав той чи інший акцент для проксі (представлення - прим. ред.) фільму. Нині, за її власним зізнанням, дизайнерка переживає сюрреалістичне відчуття в залі виставки, де містяться усі її видатні роботи, від 80-х до цифрового сьогодення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
